Свинарські підприємства прагнуть до власного виробництва комбікормів

Вітчизняне свинарство характеризується не тільки стрімким технологічним розвитком, а й бажанням незалежності у виробництві. Про прагнення до самозабезпечення кормами і про сучасні тенденції на ринку обладнання для комбікормових заводів розповів Микола Демчак, експерт у царині обладнання та будівництва тваринницьких комплексів і комбікормових заводів, директор компанії «Бушгофф-Україна».

—Яка частка свиногосподарств перейшла на власне кормовироб- ництво за останні 10 років? Якими є основні аргументи, щоб прий- няти це рішення?

—У сфері кормовиробництва працюю не так давно—лише 5 ро- ків, тому точну цифру назвати не можу. Проте за цей час помітив тенденцію, що великі та середні за розміром свинарські підприємства прагнуть до власного виробництва комбікормів, значна частина з них уже побудувала свої кормозаводи. Це пов’язано з низкою чинників. По-перше, якість комбікорму. Не дивлячись на те, що в Україні пра- цює багато потужних підприємств- постачальників кормів, чимало сви- нарів скаржаться на якість продукту, який вони купують. Усе тому, що на підприємствах, які виготовляють ве ликі обсяги кормів, простіше «замас- кувати» неякісну сировину. По-друге, контроль виробленої продукції. Маючи власну установку для виробництва комбікорму, ви- робники можуть постійно контро- лювати якість та кількість вхідної сировини й вихідної продукції. Так, завдяки комп’ютерному управлін- ню просто здійснювати кількісний контроль виробництва—скільки витратили сировини, за якою ре- цептурою приготували корм, скіль- ки отримали готової продукції. Більше того, це дозволяє вести точ- ний облік витрат і тим самим опти- мізувати їх. По-третє, транспортування кор- мів. Більшість свиногосподарств має власні землі, де вирощують кормову сировину. Відповідно, ферми облад- нують устаткуванням для її зберіган- ня й переробки. Зазвичай це роблять на тому самому майданчику, тому витрати на транспортування зерна й готового корму мінімальні. Якщо для власника для власника прагнуть до власного виробництва комбікормів, значна частина з них уже побудувала свої кормозаводи. Це пов’язано з низкою чинників. По-перше, якість комбікорму. Не дивлячись на те, що в Україні пра- цює багато потужних підприємств- постачальників кормів, чимало сви- нарів скаржаться на якість продукту, який вони купують. Усе тому, що на підприємствах, які виготовляють ве- ж підприємство купує комбікорм, доставка «лягає на плечі» покупця. Тому вартість купленого корму біль- ша. Останній і надважливий чин- ник—економічність. Він включає вже названі переваги, які в комплек- сі забезпечують бажаний економіч- ний ефект.

—Наскільки економічно до- цільніше виробляти, а не купувати корми?

—Вигода від власного кормови- робництва однозначно є. Коли сви- нарі самі виготовляють корм, вони зважують всі «за» і «проти». Вира- ховують, що вигідніше—знизити якість корму й заощадити, або ж мати вищу його собівартість і кращі виробничі показники. У такому разі свідомо йдуть на ризики, а купуючи комбікорм,—залежні від рішення постачальника. Щодо економіки кормовиробниц- тва, то останнім часом через напру- жену епізоотичну ситуацію перед свинарями постає інша дилема,— в якій формі (сипучій чи гранульо- ваній) вигідніше виготовляти корм. Звичайно, собівартість сипучого корму нижча. Проте його можна ви- робляти, коли 100% упевнені в якос- ті кінцевого продукту та його компо- нентів, а ризики зараження тварин мінімальні. З другого боку, гранулю- вання кормів значно витратніше, але дозволяє знизити контамінацію кор- мів за рахунок термічної обробки.

BUSCHHOFF —  німецька компанія з багаторічним досвідом, що виробляє та реалізує обладнання для комбікормових заводів. Компанія Buschhoff заснована Теодором Бушгоффом у 1873-му році в м.Ален. Відтоді компанія у власності сім’ї Бушгофф. Нині компанію очолює генеральний директор— Крістіан Бушгофф. В Україні, інтенсивна робота компанії розпочалася у 2013-му році.

—Чи є формула, яка допомагає визначити, починаючи з якого розміру ферми вигідно займатися кормовиробництвом?

—Такої формули немає. Залежно від розміру підприємство підбирає устаткування комбікормового за- воду чи цеху, щоб його потужність забезпечувала потребу у кормах. Навіть маленькі господарства мо- жуть купувати установки для ви- робництва комбікормів—нижчої потужності та менш автоматизова- ні.

—Які підсумки Вашої роботи на ринку з того моменту, коли поча- ли діяльність в Україні?

—Перший завод побудували ще 12 років тому, але інтенсивна робо- та компанії на ринку розпочалася у 2013–2014-му роках. У результаті побудували понад 10 комбікормо- вих заводів, створили сервісну ко- манду та обладнали склад запасних частин, що забезпечує безперебійну роботу установок. При цьому сприя- ли деталізації кормовиробництва. Адже багато фермерів обладнують, наприклад, лише лінії для виробництва преміксів.

—Які плани та прогнози щодо ринку обланання для кормови- робництва на наступні роки? Як відповідно до цього Ви вибудовує- те стратегію розвитку компанії?

— Через посилення конкуренції компанії більше уваги звертатимуть на близькість до клієнта. Також ми вже працюємо над збагаченням асортименту складів запчастин, роз- ширенням їх географії. Щодо питання популярних техно- логій кормовиробництва, чинник, який впливатиме на вибір обладнан- ня виробниками,—неконтрольова- не поширення захворювань в Укра- їні, насамперед африканської чуми свиней. Тому все більшим попитом користуватимуться системи грану- лювання кормів з метою їх знезара- ження. Наша мета—задоволені клієнти. Завдяки цьому ми хочемо стати ліде- ром українського ринку