Виробництво комбікормів – це складний процес, який потребує ретельного контролю на кожному етапі. На відміну від млинів та круп’яних заводів, комбікормові підприємства переробляють велику кількість різноманітної сировини – понад 100 найменувань, від рослинних і тваринних до мікробіологічних та мінеральних компонентів. Кожен вид сировини має свої особливості та технологічні властивості, які потрібно враховувати при її обробці.
Перш за все, сировина надходить на підприємство, де її приймають, транспортують, зберігають, а потім ретельно очищають від домішок та сміття. Далі починається процес подрібнення, який є ключовим етапом у виробництві комбікормів. Чим дрібніші частинки, тим краще засвоюються поживні речовини. Однак надмірне розмелювання може призвести до утворення борошнистих продуктів, що перешкоджають нормальній роботі травної системи тварин. Тому ступінь подрібнення ретельно регулюється, враховуючи вид та вік тварин, для яких призначений комбікорм. Для подрібнення використовують різні типи дробарки, найпоширеніші – молоткові, особливо однороторні.
Деякі види сировини для комбікормів, наприклад, овес та ячмінь, потребують додаткової обробки – лущення. Це необхідно для видалення твердих оболонок, які важко перетравлюються молодняком. Лущення здійснюється за допомогою спеціальних машин – оббивальних, відцентрових лущильників, а також комбінованих методів, які включають подрібнення в молоткових дробарках або вальцьових верстатах, сортування та відділення лушпиння.
Важливо відповідально віднестися до вибору обладнання для виробництва комбікормів. Правильно підібране обладнання – це фундамент успішної роботи, гарантія бездоганного функціонування та високої якості продукції.
Окрім подрібнення та лущення, зерно може проходити додаткову обробку для покращення його якості та засвоюваності. До таких методів належать:
- Плющення: поєднання гідротермічної обробки (ГТО) з плющенням. ГТО підвищує поживну цінність вуглеводів та протеїнів, роблячи їх легше засвоюваними. Гідротермічна обробка (ГТО) полягає в замочуванні зерна у воді, а потім нагріванні його до певної температури. Цей процес призводить до певних змін в структурі вуглеводів та білків, роблячи їх більш доступними для травлення. Крохмаль стає більш доступним для ферментів, клітковина стає м’якшою, а білки розщеплюються на прості амінокислоти. Після ГТО зерно проходить через спеціальні вальці, які його сплющують.
- Смаження: покращує смакові якості зерна, але знижує перетравність протеїну. Даний метод потрібно використовувати з обережністю. Смаження зерна справді робить його більш апетитним для тварин, стимулюючи їх апетит та споживання корму. Крім того, смаження знижує вологість зерна, що робить його більш стійким до псування та збільшує термін зберігання.
Однак, смаження зерна має і негативні наслідки. Під час процесу відбувається денатурація білків, що може призвести до зниження їхньої перетравності та доступності амінокислот. Також смаження може знижувати засвоюваність інших поживних речовин, таких як вуглеводи та вітаміни.
Мікронізація
Це інноваційний метод обробки, який передбачає обробку зерна інфрачервоними променями, які проникають в зерно з підвищеною вологістю, викликаючи його сплющення та розтріскування.
В результаті цього процесу зерно стає м’якшим, а в його структурі відбуваються зміни, аналогічні тим, що відбуваються при гідротермічній обробці. З крохмалю утворюються декстрини, які легше засвоюються організмом.
Екструдування
Обробка подрібненого зерна в пресі-екструдері під високим тиском і температурою. Крохмаль перетворюється на декстрини, знищується більшість мікрофлори. Крім того, екструдування змінює фізичну структуру зерна, роблячи його більш пористим і легким для перетравлення.
Після обробки всі компоненти комбікорму дозуються та ретельно змішуються відповідно до рецептури. Готовий комбікорм упаковується та відправляється до споживачів – фермерських господарств, агрохолдингів та інших підприємств тваринництва.
Виробництво комбікормів – це не просто процес перероблювання сировини. Це комплексна система, яка враховує потреби тварин, технологічні особливості сировини, екологічні вимоги та, звичайно ж, економічну ефективність.
